Ви скинули маски, панове-стражі І замкнуте коло знов?... Не батькові діти, а діти вражі Не воду п’єте, а кров… А десь кулемети і "Гради", безвість, Могили, хрести, хрести… І ходить нагою душа по лезу – Їй боляче хрест нести. На чорній траві запеклася мука, Тривога, як темна ніч. І плаче сльозина чиясь беззвуко, Фантоми зникають пріч… Десь грають весілля сліпі музики У світі, де горя вщерть. І замкнуте коло, що знов безлике. У спину стріляє смерть…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
