Твоя душа вже виросла із парти. Їй не до школи треба – під вінець. Ти розкладаєш зошити, мов карти: Канікули, екзамени й кінець.
І погляд твій відсутнім стане в школі, І я в чуттях поставлю букву "ен", Порожню множину замкну у колі І стану хмурим, мов осінній день.
Життя іде, іде воно повз мене. І ти підеш. Підеш у білий світ. А очі ці, багаття незбагненне, Обіймуть серце, мов колючий дріт.
Прощай. Іди. Ще маю трохи часу. Ще до дзвінка три чверті, та вони Виводять почуття мої із класу – І з кожним днем жорстокіші вони.
Дивись на мене... я мов на помості Тобі дарую слово у росі. А клас увесь – це тільки наші гості, Що наші кості перемиють всі.
Дивись на мене навіть без потреби, До серця прагни, до душі лети. Щомиті я звертаюся до тебе, Але про це не знаєш навіть ти.
|