Твої очі... не смій говороти, що кохаєш під примусом долі. Твої очі, як важко творити, і як легко позбутися волі. Твої руки... нам краще мовчати, без надії я бранка допоки, твоє серце не буде шукати: до спасіння загублені кроки. Твої плечі врятують від втоми, Захищатимуть, аж до останку. Твоя правда зруйнує окови, і розбудить мене на світанку Твої очі.... не смій говорити, що ми разом, і разом, навіки. Твої очі...так легко любити, і приймати кохання як ліки.
серце таке мале, а скільки там налито болю й суму і радості, скільки там сплетено- переплетено почуттів, емоцій, сліз, надій і сподівань. кохання - то не тільки шал пристрасті, а боротьба двох "Я", ДВОХ ПОЛОВИНОК. пишіть. лірика хороша. щира, емоційна.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
1
