Закружляла осінь, закружляла.
Золотим вбранням зачарувала.
Тільки було літо, так здавалось.
Начебто у хмарах заховалось.
Осінь свої брови насупила,
Ти, як королева, Осінь, мила.
То чому ж так часто, Осінь, плачеш,
Чи боїшся ти, що все це втратиш,
Зараз-бо вітри твої жартують,
З листячком дерев вони пустують.
Тільки ти сльозами не вмивайся,
Сонечко впусти і усміхайся.
Подивись, яка ти є красива,
То ж бо не зима, що зовсім сива,
Кольори твої такі чудові,
Лагідне щось чути в твоїй мові.
Наче колискову ти співаєш,
Спокій наче в серце надихаєш.
Холодом лякати ж бо не треба,
То моя вже Осінь кличе з неба…
Знаю, скоро стану тобі рівна,
Осінь, будь веселою, Царівно!
Осінь, осінь, осінь кольорова,
Глянь, яка твоя краса чудова!
А це мабуть тому, що наголос ми по різному ставимо.) Я сталю на "и", а ви на "у" В мене воно читається на західний манер. Але я про це не подумала. Чи це є помилка? Якщо так, то я виправлятиму. Вдячна за підказку.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
Дякую. Лірики, особливо чутливі до лірики й більш тонко відчувають її. )) Хай щастить!
