Не розквітло жасмином кохання…
Не чекай мене мила. Не треба.
Я розтанув між зоряних блисків.
Хай не плачуть ці очі в пів неба,
На граніті надій обелісків.
Не шукали. Знайшлись випадково.
Як здавалось, зібралися в ціле.
Почуття забурлили казково.
Тільки щастя було перезріле.
Не розквітло жасмином кохання.
Проросло дорікань бур’янами.
Безутішні сердечні стенання,
Льодом кривди постали між нами.
Не навчило життя нас довіри.
Хоч не нас… Все ж мене переважно.
Зрад вином напувало без міри.
Я отруту приймав легковажно…
Не прощення благаю (хоч треба),
На уламках розбитої долі.
Хай не плачуть ці очі з пів неба,
В оксамитових вій ареолі.
Додав: mikolachat (17.11.2015)
| Автор: © Олег корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1161 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в словах пана Бутусова - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.