Про слабака Степана, самому-собі не пана
Живе в селі слабак Степан.
Він сам-собі давно не пан.
Він любить всіх і всіх жаліє.
Його душа від того мліє.
Сусід ї*е Степана жінку -
Степан тікає й плаче в шинку.
Відтяли зайди пів-города -
Степан стоїть - роззявив рота.
Свиняку вкрали у Степана,
А він сидить, та їсть сметану...
Лупешить його жінка-Люся -
Вищить Степан: "Піду втоплюся!"
Цькують усі в селі бідаку,
А він іде та чеше сраку.
Говорять друзі: "Ти ж - мужик!
Чому ти жити вбогим звик?!"
Степан соплю бере в кулак:
"Ну, що сказати... Якось так..."
Життя все гірше в нього з часом,
Бо він - не риба і не м'ясо!
Яка мораль у байці цій?
Степани - гірші за повій!
Держава ж, де Степан при владі,
Всім громадянам - на заваді!
29.12.15р.
Додав: ruhlyvy (29.12.2015)
| Автор: © Борис Костинський
Розміщено на сторінці : Вірші про чоловіків , Українцям
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 2862 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.