Обсипалось листя. У сивих туманах
Приходить по ранках провісник зими,
Довкола природа злиденна й захланна,
Неначе у душах розтріпаних ми.
Обсипалось листя. З акацій і граба,
Обсипалось долі, лежить і мовчить,
І тільки на дубі пожухле, незграбне,
Побите морозом, та все ж шелестить.
У зиму заходять пониклі дерева,
Слухняні й покірні, неначе ченці,
А дуб не здається, повстав проти неба,
Вважає, що долю тримає в руці.
А поряд береза журливо-журливо
На дуба погляне і тихо зітхне:
- Ну що те повстання твоє норовливе,
Як листячко мертве, а корінь засне
У мерзлій землі під снігами пухкими,
Засне до пори, коли зійде зима,
І струсиш ти листя руде й норовливе,
Щоб нове зродити разом з усіма.
І ми собі мислимо, що богобори,
Самі собі, мов, хазяї на віки,
А стане душі затісною обора,
То нікуди йти, бо кругом смітники.
І все, що гляділи, неначе дуб листя,
Усе – пустота; все – непотріб, дурня,
Бо дасть Бог у душу нового намиста,
Однак починати все треба з нуля.
Справжнє життя... Читаю, що душі не один раз приходять на землю, щоб чогось навчитися, щось закріпити, чи щось нове пізнати то, може, не з нуля все починається... Та й люди різні, бо ті, в яких душа вже з досвідом, ведуть себе інакше ніж ті, в яких ще молода і недосвідчена душа. Цікавий вірш. Заставляє задуматись над нашим тлінним життям.
Дякую, пані Катерино. Душа людини, як Ви правильно підмітили, перебуває у вічному розвитку. І за одного життя, й по різних, якщо такі подорожі існують. І вчимося ми, напевно, задля того, аби стати на якусь нову сходинку й знову розпочати подальшу науку з висоти здобутих знань, котрі, проте з висот подальших наук дорівнюють майже нулю.
Все,як є. Але говориться,що все,що не робиться,тільки на краще. Так треба,щоб ми починали з нуля. Тільки тоді ми самі щомь зрозуміємо. Адже ж народжуємось для цього... Щоб зрозуміти. Поки не впадеш-не зрозумієш. А,впавши,поки встанеш... Та й все з нуля,бо тільки встав. Зате уже з іншими думками. Вже багато більше знаєш. І знову йдешь,щоб впасти. І так без кінця. Бо всі ми вчимося,розвиваємо душу,а цьому немає краю. Падаєш,встаєш,падаєш,встаєш,... У цьому і є сенс життя.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
