Сльози, сльози, душать сльози,
Капають десь там, в собі,
Дзвони, дзвони, як прокльони,
Але це не по тобі.
Ще не вийшов час твій, синку,
Ще не все в житті зробив
Молока парного кринку,
Може ще ти не допив,
Може матір, вже стареньку,
Перед смертю не втішав,
Може син іще маленький,
Треба щоб виховував.
Може просто серед лугу
Ще не бачив ти зірницю,
Може просто з кращим другом
Ти не викопав криницю,
Може саджень молоденький,
Що вштирхнув у землю десь,
Служить затінком гарненьким
Для Господніх для овець.
Сльози, сльози, душать сльози,
Та ніхто не бачить їх.
Дзвони, дзвони, наче грози,
Вдосталь горя і без них.
В горе те, чого не маєш,
Що у мріях не збулося,
В горе те, чого не знаєш,
Зрозуміти не вдалося.
Горем б`ється в серці зрада,
Душить груди туга,
Горем б`ється в тілі вада –
"Подарунок друга".
Горем, горем стука в скроні
Безвихідь, безсилість,
Хоч в надії у полоні
На Божую милість.
Сльози, сльози, душать сльози,
Капають у душу.
На устах усмішка грає,
Хіба ж хочу – мушу.
|
у Вас 
0
