***
Барвистий ліс і паморозь ранкова,
Цілунок сонця і незрима тінь...
А ще сі очі неба волошкові -
Всміхаються, радіючи обнові,
У кольорі янтарно-золотім.
Смерек яса дрімає, сонно-сонно...
І навіть вітер, певно, ще між віть
Вигадує мелодії мінорні.
А ще сі нагідки, такі червоні...
І сей черлений спалах верховіть...
Стіжки присіли, згадують про літо:
О, як було, співалося між піль,
Як трав'яно було, як тепло, світло!
А ще хотілось без упину бігти
На край межі заквітчаних неділь...
А там, а там розсипалося листя.
Дорога біла в'ється межи верб.
За нею день і сонячне намисто,
І даль, така намолена і чиста,
Що начебто, чекає лиш тебе...
Гарно, меланхолійно! Та все ж я, така зануда, люблю точність. у нас нагідки (календула) - такі жовті.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
0
