Над древнім Храмом, на горбі
Хрест височить поодинокий.
У чорно-синій вишині
Примружив Місяць срібне око. І віддзеркалює ставок
Вогні свічок зірками в небі,
І посміхається нам Б-г
У сиві вуса, радий з себе. А вранці золото полів
Осяє Сонце круглолице,
Й солодкий соловїний спів
В блакиті неба розчиниться. І питиме свою блакить,
З річок стрімких й прозорих небо...
Чого ж, панове-жебраки,
Вам ще від України треба? Чого ще не урвали ви
В ясновельможних кабінетах?
Чи ви вгамуєтесь колись,
Павуччя в керівних тенетах? Чого, добродії, шукать,
У цілім Світі винуватих?
Навіщо владу в Раді брать
Собі безсилим раду дати?
| 
у Вас 
1
