Над древнім Храмом, на горбі Хрест височить поодинокий. У чорно-синій вишині Примружив Місяць срібне око. І віддзеркалює ставок Вогні свічок зірками в небі, І посміхається нам Б-г У сиві вуса, радий з себе. А вранці золото полів Осяє Сонце круглолице, Й солодкий соловїний спів В блакиті неба розчиниться. І питиме свою блакить, З річок стрімких й прозорих небо... Чого ж, панове-жебраки, Вам ще від України треба? Чого ще не урвали ви В ясновельможних кабінетах? Чи ви вгамуєтесь колись, Павуччя в керівних тенетах? Чого, добродії, шукать, У цілім Світі винуватих? Навіщо владу в Раді брать Собі безсилим раду дати?
|