Ні ,це не вірш, душа моя у римах,
Чомусь знов плаче, тисне і болить,
Думки застряли, душаться в тріщинах,
Чекаю сонця ,щоб знов їх оживить.
Горить кругом -прокляття і тривоги,
Ласкавих слів без сонця не пізнать.
А де ж воно? Чи може жде підмоги,
Щоб хмари темні вітром розігнать.
О, вітре буйний, вітре України,
Дмухни сильніш на погань із москви
Змети з землі , щоб ми були єдині,
Своє любили і в майбутнє йшли!
Хай заростуть дороги бур`янами,
Якими сунуть в край наш москалі,
Ні ,не були ніколи ми братами,
А свідками-мільйонами хрести!
| 
у Вас 
0
