Діряві черевики.
Не одяг, а шмаття.
Душі не чути крики:
"Мерзенне це життя!"
На пенсію убогу
Не вижити мені.
Батьки пішли до Бога.
Немає вже рідні.
А у Верховній Раді
В шикарному вбранні
Сидять, життю не раді,
"Сини" народу. Гнів
Панує в тій громаді:
"Мерзенне це життя!
Не раді ми зарплаті,
Не одяг в нас - шмаття.
А "тачки" наші, "хижки" -
Справжнісінька ганьба!
Підвищити нам трішки
Зарплату, бо - "труба!"
Сказали і зробили.
На купу грОшей знов
Народ свій надурили.
Така вже їх любов
До неньки-України,
Де точиться війна,
Донбас лежить в руїні
І повно скрізь лайна.
А я, старенька бабця,
Погоджуюсь з ниттям
"Народного заср...(ой, вибачте) обранця:
"Мерзенне це життя!"
Добродушність треба зберігати навіть у важких умовах. Бог ніколи не пошле випробувань, які нам не під силу.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
