В руки візьму світ дитячій
Де все було так чудове
Де батьків серця гарячі
Завжди гріли рідним словом
Бути там де неможливо
В добро вірити й радіти
По дитячому щасливим
Босоніж на світ дивитись
Вірити що росте камінь
Як бульба чи бараболя
Вірити що це є діамант
Піднятий з рідного поля
Сісти на колінах тата
І дивитись в їхні очі
І питати і читати
Все те що сказати хочуть
Досвід довгими роками
Вивчав мудрість їх і віру
І хоч пережили драму
Були моїм богатирем
Тому я так в світ дитячій
Мов метелик поспішаю
Те що було в них боляче
Нині з пам’яті читаю
Колір зрілий так як роки
Які переніс на спині
В душу в серце вшитий спокій
Запустив свої коріння
Не сумую і не плачу
Тішуся наче дитина
Кожний малий успіх бачу
Яким живе Україна.
08.05.2009р.
| 
у Вас 
0
