* * *
Осінній вечір тихо впав на місто,
Легенький вітер хмари розігнав...
Мені не спиться, хоч вже дуже пізно,
Бо місяць з неба весь мій сон прогнав. В невпинному танку танцюють зорі:
Одна згорить, засяє інша знов,
Вони немов людськії наші долі,
А в нас є все: і зрада, і любов... І споглядає він на все звисока,
Чарує своїм оком, ворожбит.
Хоч інколи він дивиться впівока,
Та все ж таки він бачить, він не спить. Замріяно вдивляюся у небо –
Пізнати хочу долю я свою,
Та, може, запитати це у тебе,
Мій місяцю, шукати де зорю?
| 
у Вас 
2
