Серед натхнення і нестатку слів, вже прижилося щось безбожно рідне.
Мій осередок думаних світів, кожного разу на світанку гине.
Будую знову, знову... на цей раз, із чогось міцного, як хміль двнішніх елів, стомитися пора в лісах шукать і мавок, й водяних, й прекрасних ельфів.
На передчасності задушливих відлиг, де біле з чорним мішано і бито. Топчуть маленьких, бідненьких людей, котрі шукають виправдань не жити.
Шукають й список довший з кожним днем:
- безбожність
- пустота
- скресає крига
я помирати кожен раз люблю, як тільки назріває нове лихо.
я помираю десять раз на день.
сніданок. самогубство. чай обідній.
Серед натхнення думаних світів, коли нарешті втрачу грішно-рідний.
Щось зве на зраду. П'яних і п'янить. Бентежить думка про можливість чуда.
Я помираю десять раз на день, секундами, поки не бачать люди...
думки. емоції. відчай. біль. один мій знайомий сказав: часом у мене виходять тексти. а часто виходить біль, як поезія серця. тут у вас намішано різного. але є щирість, емоції, поезія серця. а це важливо. це головне. досконалість прийде з часом.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
