Ода
Незрівнянна наша Льоля,
Стан осиний, очі-зорі,
Що струнка казати годі,
Одяг теж – остання мода.
Чоловік – огрядний Толя,
(Не до пари ладній Льолі),
Каже раз своїй дружині:
«Вигляд мій – зразок Людини!»...
Помічають зміни люди:
(Що ж то далі з Льолі буде?)
Пухне стан, живіт здіймає,
Певно всім: надію має…
Час пройшов, в сім‘ї як завжди,
Та живіт – гора вже справжня,
Не живіт у Льолі – диво…
Бо вживала Льоля - пиво!
| 
у Вас 
0
