Болісне «вперше».
Болісне «вперше». Нас потяг гойдав у вагоні. Ми вперто дивились в вікно. Обличчя нові і перони… Вдавали, що нам всеодно… Та погляди раптом зустрілись, Пірнувши в бездонну глибінь. Здавалось: серця загорілись, Кружляючи в вирі видінь. Твій дотик, немов поцілунок, В долонях вогонь запалив, Вогненний, палючий, мов трунок, Судинами в серце поплив. Сп’яніле воно танцювало В шаленому танці надій. Буяло, тремтіло, співало, Майнуло на крилах у мрій. Ой! Що ж це, остання зупинка? - Дасиш мені свій телефон? Мовчанка. Мов вічність, хвилинка. – Він пакує в валізу смартфон. І серце від страху стиснулось, Злякалось, немов пташеня, І в грудях немов би рванулось, Відірвалось… тихо…нема… Він руку подав мені: «Згадуй!» І вийшов швиденько, чимдуж. Невже обдурив мене, зрадив?… Заліз в моє серце, як вуж. І вперше воно заболіло, Заплакало, наче дитя, Любити не знало, не вміло… Цю рану загоїть життя?
Додав: iakhnevich (22.01.2017)
| Автор: © Галина Яхневич
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ КЛЮЧОВІ СЛОВА
у Вас 
0
