Спогади про дитинство
Пройшли роки. Раптом знову
у пам'яті минуле ожива.
Я ще малий, пасу корову,
круті яри, густа трава.
Блищить роса мов самоцвіти,
туман над берегом встає.
Ще сплять усі польові квіти
лиш жайворонок виграє.
Він десь висить у небі чистім
дзвенить струмочком звідтіля.
Зорю вітає променисту
і душу людям звеселя.
Навколо гарно, свіжо, чисто.
В селі хтось голос подає.
Зозуля у гаю кує намисто
і роки людям роздає.
Пора в житті чи не найкраща
в душі немає гіркоти.
Напевно це дитяче щастя,
радій природі і рости.
Молися сонцю, молись хмаринці,
молися матері - Землі.
Ходи хоч в рваній одежинці
та будь людиною в собі.
Додав: ПЕРЕМОГА (31.01.2017)
| Автор: © Євген
Розміщено на сторінці : ПЕРЕМОГА , Українцям
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 2044 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА