Прокинся, голубе, прокинся, чоловіче!
Поміть мої печальні очі,
Бо не все на світі вічне,
Ночі довші, дні коротші.
Збагни! Я зраджую тобі у снах.
Мені не вистача тебе в усьому.
Лиш ті, що ходять в паранджах
Знаходяться в куті глухому.
Я ж забула смак твоїх вуст,
Ніжність рук твоїх не згадаю.
Стільки навколо зваб і розпуст,
А я без уваги твоєї згораю.
Молода і приваблива - дружина на заздрість.
Та все це не має ніякого сенсу,
Коли байдужіть заміняє уважність,
Коли не радо зустрічаєш весну.
|