На крилах люблячих сердець
Своє я серце відігріла.
Безвихідь тягнула мене, в свій кінець.
Я опиралася, як вміла.
Ще мить і я була б здалась.
Та Бог мене вхопив за руку.
Сльоза нестримно полилась.
Життя нам підносить, страждання звуки.
Так часто я вживаю букву " я".
Що навіть і сама не помічаю.
Крутиться навколо нас Земля.
Скажи мені Боже : " Чого я чекаю?
Як розібратись у собі самій?
В якому курсі рухатися далі?"
Буття- нестримний буревій.
Не дивиться він, на людські регалії.
В мені проходить дивна дивина:
Йде боротьба: теперішнє з минулим.
Всього не розумію я сама.
У роздумах, про все забула.....
Ємоційний твір... але не варто засмучуватись Життя воно як зебра то чорне в білу смугу, то біле в чорну... Але як сказав мудрець "І це пройде"
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
