Ми святі...

Ми святі, бо безнадійно любимо.
Та з любов’ю йдуть до нас не всі,
І на наші крила перламутрові
Сипле небо полум’я і сніг.

Наші душі юністю наповнені,
Їх ще не торкнулась сивина...
Ну а мудрість? – Ми йдемо до мудрості,
Щоб до міри випити вина.

Щоб гортати сторінки минулого,
Викресливши всі земні гріхи,
І любити злого і байдужого,
Тигра годувати із руки...

Так і є. Такими й залишаймося –
В білому святковому вбранні.
Так любім, як безнадійно любимо,
І нехай нам знову кажуть – ні!

Та святі на те і є святими,
Щоб земних не чути голосів.
Ми святі, бо безнадійно любимо.
Завтра нас любитимуть усі.