О, милий Боже, дай ума,
Якого в нас чомусь нема!
І, як не прикро, але так
Вам скаже це любий простак,
Що українська голь німа,
Немов скувала всіх зима…
Йдемо зігнувшись до землі,
Мов ті примари у імлі.
Ну скільки можна вже блукать
І долі кращої шукать
У Богом даному раю?
І знов стояти на краю...
Не день, не два, а купу літ
Нам заливає очі піт…
Цивілізацій п’ять чи шість
Вже поховала горда злість,
З брехнею в дружбі і гріха…
Нахабством зрощена пиха
Воює світом раз-у-раз,
Немов гієна, мов той сказ
Заражує усіх підряд,
Щоб мати вигоду й заряд.
А ми не робим з того зиск.
Цікавить нас, лиш моди писк,
Як рід людський загнати в глей,
А душу витрясти з грудей,
Завдаючи трагічних втрат
Без суду, вироку і ґрат.
Щоби багатством обрости,
Ми забуваєм за хрести,
За честь і совість, за любов
І за святу невинну кров
І, лиш коли димлять мости
Ми просим: - Господи прости!
А нам би гордість ту і злість
Перевести у інший зміст,
Щоби правдивістю й добром
Писать життя, а не пером
Невмілих, підлих посіпак,
Бо нам чесати той гопак
І нашим дітям в майбуття,
Щоб не кінчалося життя,
Та сили волі в нас нема…
Подай нам, Господи, ума!!!
Певно, пані Катерино, то така в нас карма, просити в Господа ума, а коли він і посіє нам зерно того ума, то ми ніяк не можемо його зростити й зібрати врожай. Ждемо готового, на тарілочці. Але Бог не офіціант, сівач. Доки цього не зрозуміємо й не поглянемо в себе, не візьмемося за розум, аби він ріс, а не розвівався незібраним хлібом, доти й марними будуть наші прохання.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
