Сік зі слова висмокчеш соломкою

А мені, Васильку, здається, що це не Ваш вірш. "Смотрю в него, как в зеркало, до головокружения"... а Вашого відображення не бачу. Те, що уява малює різні картинки, як каже Софійка, - правда. От, наприклад, "кинеш в небо чарів КАМЕНЮКОЮ" - уявляю собі таку Котигорошку на 150 кг, що метає булаву... Це ж скільки слів для такої потрібно, щоб соку із них через соломку насмоктатися?.. А не вистачить - почне перевтому із часу вичавлювати!.. Ще мене дивує, що Віктор усе це "легко сприймає". О моя бідна, затуркана уяво! Хочеться їй "Рапсодії ранку, симфонії смутку", чи "Аксіоми еросу і лісу", чи хай би вже, на лихий кінець "Розкинула ноги по полю дорога..." А гойдатися голою по Всесвіту - ні!