Живи і квітни рідна Україно!
Хіба ж можливо матір розлюбити,
Хіба ж примусиш сонце не світить?
Чи ж можна небо без зірок любити?
У темноті лиш серденько щемить!
Моя Вкраїно, ти душі частина,
Тобою дихаю, з тобою я живу,
Моя кохана, рідна Батьківщина,
Землиці жменьку ,як умру, візьму!
Вітри хай віють, хай минають весни,
Ти в мене завжди люба, молода,
Навік прекрасна голубінь небесна!
До тебе не торкається зима!
Вінком сплелися українські руки,
Аж від Дніпра і до Карпатських гір,
І схід ,і захід, південь, північ-злука!
Ми разом всі! Біді наперекір!
Усякі біди, це не рідні діти,
Вони приходять, довго не живуть!
Вспромозі сонце їх до тла спалити,
Бо ж щастя України наша суть!
Живи і квітни , рідна Україно!
З тобою люд. Він був і завжди є!
То ж вільно дихай! Ти у нас єдина!
Рука ворожа всохне, відпаде!
Додав: Таля (08.09.2017)
| Автор: © Наталія Буняк
Розміщено на сторінці : Вірші про Україну
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1074 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 12
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині