“ Диванна хвороба “
Лежиш та дивишся у стелю
А час повзе, а ти лежиш
Заходить цвіль в твою оселю
І час іде, і ти мовчиш
На самоті примари-бджоли
В порожнім вулику гудуть
Байдужий ти, чи мозок кволий?
Під божевільню підведуть
Залізні двері, вікна в ґратах
Зворотній неможливо шлях
А час тече, нудьга в палатах
І пил перетворився в прах
Руйнує душі марнотратство
Днів неповторних, днів п’янких
Твій час летить, гниє багатство
Життя, миттєвостей стрімких
І тіло ветхе засихає
Пустелі прах, пустелі пил…
Твій час помер, усе зникає
А ти, як буцімто й не жив… 151017
| 
у Вас 
0
