Stodolia
Вже неспокій тремтить
Ліс гойдається серцем від вітру ,
Осінь стиглість несе
На мости де морозом зима .
а золочені дні
у імлисті відходять тумани ,
і мовчать у душі
а їх треба у всесвіт нести .
в вирій пташки летять
несучи правду в світ чисту ясну ,
ніби сонце святе
у красі щоб мудрішали ми .
|