Може, й досить… Кує зозуленька своє, Заглянувши в весняну просинь... Гніздо, зозуле, де твоє? Уже ось літо, скоро осінь… Та де там, горенько моє, Щоразу знову волі просить І все літає, все кує Про сонце, море і кохання... Усю округу обліта Щодень ця птаха, легко зрання І зараз їй не до гнізда. Усім розкаже, розмалює, Які у неї скрізь діла І все кохання превалює, А побут - раз і обійшла. Отак розкИдує думками, А яйця гріються в гнізді… Та ні, не рідними батьками, А крила й грудоньки чужі. ************************ Мораль не важко розгадати Цієї байки чи брехні, Щоб лад крутився біля хати Тра гарувати день при дні. Поменше слів, побільше діла, Без тріскотні і барикад, Дивись, робота закипіла, А вся країна, наче сад.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
