Заблукала ніч між маками,
Ранок падав з висоти,
А на небі зорі плакали,
Бо настав час відійти.
Мріли трави неполохані,
Тиша – хоч себе вкради,
Розлучалися закохані,
Їм здавалось – назавжди.
Перша птаха зворохобилась,
Спів полинув у світи,
Понад миром сонце сходило,
Щоб увечері зайти.
| 
у Вас 
0
