Здружилися двоє - пустеля i вітер,
Між ними з’явилася дивна любов,
В шаленнім запалі в піску з п’яти літер,
Постійно врізАлось - «люблю», знов і знов!
Здіймав буревії запалом вітрЯним,
Куйовдив поверхню, аж тьмарився день,
Стомившись, лягав у обійми, мов, п’яний,
Й знов тихо ставало у мріях надхнень.
| 
та
у Вас 
0
