Весни краса прийшла до нас. І якось скороспіло
Осипалася білизна, а цвітом аж кипіло…
Не зав’язалося життя у білопіннім лоні.
Видніється усе гілля, неначе на долоні.
Ганяли бджіл лихі вітри, мушву - холодні ночі
І тих рідких працівників вишукували очі.
Була надія, що таки, як не бджола то вітер
Роботу зроблять залюбки, запилять Божий витвір.
Та ні! Не станеться того чого людина хоче,
Бо нагрішили ми сповна, прости нас, рідний Отче!
Бо ми – непослухи страшні, пусті, зарозумілі
І наші думи всі брудні, слизькі, незрозумілі.
Природу – матінку свою ми берегти не вмієм
І тільки наглу срамоту по білім світі сієм;
Убити, вкрасти і збрехать, знайти побільше зиску…
Ні краю цьому, ні кінця.., та все ж кінець вже близько.
От таке наше сьогодення,що буде далі_знає один тільки Господь.Але надіймося на милість Божу ,що всі ми, сліпі- прозріємо колись, і наші діти побачать ще світ реальними очима.
Дехто стверджує, що ми не знаємо справжньої реальності... Дякую!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
