Чому це так, як серце плаче,
Слова лягають на папір,
Такі розбурхані, горячі,
Вдаряють громом у клавір!
Їм треба простір, чисте поле,
І вітер ,щоб їх гнав вперід,
Вогонь гасити і на волі,
Знайти загублений свій слід!
Несеться музика незнана,
Тут сльози , зойки, де ж той шлях?
Немає правди, скрізь омана,
А правда й далі лиш у снах!
Та я пишу! Кому це треба?
Хто зрозуміє крик душі?
Волаю просьбою до неба,
Гаси вогонь! Даруй дощі!
| 
у Вас 
0
