Доля людини.
Все, що Богу наймиліше,
Любе, миле, найтепліше –
Називається : людина,
В цілім Всесвіті – єдина.
Та, нажаль, і так буває,
Що людина – пропадає,
Коли ходить манівцями,
Замість серця, з камінцями.
Все, що Боже, не приймає –
В світі мудрості шукає.
Але мудрість лиш у Бога,
І змістовна – з Ним дорога.
Бо Творець найкраще знає,
Що й для чого Він вчиняє.
Коли суті ми не знаєм,
Манівцями десь блукаєм,
І життя у нас – полова.
Доля наша – ромашкова.
| 
та
у Вас 
0
