Лиш би разом...
Задощило… і плаче душа За теплом від гарячого серця… Стала я тобі нині чужа. І чому ти так словом уперся?… Небо хилиться вниз до землі, Ніби хоче її обійняти… Краплі – сльози стікають по склі, Я ж не можу себе вгамувати… Дума повзає, наче хробак, Серце стогне від сорому й болю. Чути гавкіт сусідських собак, А я потай кляну свою долю. Залишилась одна, як той перст, Без уваги і теплого слова. Я готова іти за сім верств, Лиш би разом велася розмова.
Додав: Asedo1949 (14.09.2018)
| Автор: © Катерина Чумак.
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1352 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 10
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА