Останній Рейс піднявся в небо
Ніхто такого не чекав...
Що три хвилини лиш польоту -
Та збитим птахом долі впав...
Щасливим хтось виходив з дому,
А хтось, можливо, посваривсь...
Не доспівав хтось колискову...
Хтось серіал не додививсь...
Одних батьки, а інших діти
Чекали з рейсу на зорі,
Та обірвали рейс навіки
Оті ракети бойові...
Маленьким хтось був пасажиром,
Життя побачив всього рік...
Та не бажав отак померти
Й сивоголовий чоловік...
В коханні хтось ще не зізнався,
Хтось на екзамени спішив...
У небо всі разом піднялись,
Де вік дочасно завершивсь...
Десь вже Різдво відсвяткували,
Хтось ще й кутю не доварив...
В усіх на завтра були плани --
Убивця ж всіх їх зупинив...
Відкрилось Небо раз останній,
Та не для рейсу, а для Душ,
Які летіли раннім ранком,
Немов вінок із чорних руж...
Тіла опалені в Ірані
Лежать безмовно в чужині,
А в рідних кровоточать рани -
Як далі жити на землі..?
Як віднайти там дочку...сина,
Як батька відшукать свого...
Чи не замерзла та дитина,
Що пекло вранці віднесло...
Всі спішимо, як завжди нині,
Новини слухаєм нові ...
А там лежать без домовини
Тіла обвуглені в вогні...
О, наш всемилостивий Боже,
Все грішне людство захисти,
Направ на істину як зможеш,
Та й первородний гріх прости!
Життя одне усім нам дано
Таке, що має певний сенс -
То ж мусить кожен розуміти,
Що це його Останній Рейс!
15.01.2020
#поезія_Іванна_Осос
| 
у Вас 
0
