Життя таке: шукаєш долі
В чужім, немилому краю,
Хоч плечі в нас іще не голі-
Працюєм у чужому полі
Й клянемо доленьку свою...
Чи там немає дурисвітів?
Чи всі щасливі і в раю?
І руки в них від зла помиті?
І долею давно не биті,
Що пестять душеньку чужу?
А ви в чужому, дальнім краю
Раби й пани- Вас так зовуть?
Я ваші сльози добре знаю,
Бо я ціную те, що маю-
Дарма дарунків не дають!
А тут допомагають стіни,
Роса досвітня на межі,
І небеса журливо-сині,
Що гірко плачуть по Вкраїні
І спів дарують на зорі....
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Не втрачає суті. Дай Боже, щоб вона була завжди. Мріяли розбудувати Україну. Тепер мрії помінялись місцями. НА першому місці ВИЖИТИ І ЖИТИ!! А далі вже ВІДБУДУВАТИ. І лиш тоді
у Вас 
0
