Мої мрії про тебе, кохана.
Ніжно душу зігріли в зимі
І в полудневий край заманили
Твої очі зелені, сумні.
Ти так схожа на дивну русалку,
Що торкається арфи струни
І щоночі до мене заходиш
У гарячі, схвильовані сни.
Нерозгадана досі для мене
Твоя посмішка, дотик руки.
Моє серце шалено стукоче,
Бо кохаю тебе на віки...
В твоїй пам'яті вкотре воскресну,
З неї злину, як осені дим,
Покладу я до ніг твоїх весну,
Неціловану досі ніким...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
