Нд, 15.06.2025, 20:26
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1073]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [135]
Аудіовірші [49]
Українцям [2704]
Вірш-пісня [549]
Вірші про Україну [1485]
Вірші про рідний край [812]
Вірші про мову [227]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [107]
Загадки [16]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [289]
Вірш-усмішка [1008]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [154]
Вірші про жінок [664]
Вірші про чоловіків [115]
Вірші про військових, армію [219]
Вірші про Перемогу, війну [416]
Вірші про кохання [3431]
Вірші про друзів [714]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [60]
Вірші про професію [85]
Вірші про eмiгрантів [146]
Вірші в перекладі [714]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1223]
Вірш-тост, вірш-привітання [122]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [25]
Релігія [343]
Щастя - ... [602]
Жінка - ... [265]
Життя... [4530]
Філософам [1314]
Громадянину [922]
Метафізика [159]
Опитування для Вас:
Сторінка "ПОЕЗІЯ та ПРОЗА" завантажувалась:
Всего ответов: 216

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Українцям
 

Хрести

На цвинтарі стоять хрести,
стоять суровими рядами.
Без щему в серці не пройти
і не згадати батька й мами.

Лежать там прадіди-діди,
лежать сучасні люди.
А на сторожі стоять хрести,
щоб пам'ятати й не забути.

Колись були вони живі,
сміялись, плакали, любили.
Були і грішні і святі
та всі добро земне творили.

Одні ростили в полі хліб,
інші будинки мурували.
А треті землю берегли,
щоб вороги її не вкрали.

За родом рід, за родом рід
в віках мінялись покоління
і залешали добрий слід.
Народ наш з кріпкого коріння.

То ж не біснуйтесь, кляті вороги,
козацький рід, козацький дух вам не скорити.
В нас вистачить і мудрості й снаги.
Ми були, ми є і будем вічно жити.


















 

Додав: ПЕРЕМОГА (19.01.2020) | Автор: © Євген
 
Розміщено на сторінці: Українцям

Поділіться цією публікацією у Фейсбуці:

Переглянули твір - 1278 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
avatar
0
1 BYRAN • 10:15, 20.01.2020 [Лінк на твір]
Прадіди землю, так чи інакше зберегли, а от внуки по 10 000 гектарів в одне сольське рило таки просеруть не збережуть...
avatar
0
2 virchi • 11:11, 20.01.2020 [Лінк на твір]
А я таки сподваюся, що в нас вистачить "мудрості й снаги". Хоч іноді здається, що "Без надії сподіваюсь..."
avatar
0
3 suziria • 23:01, 20.01.2020 [Лінк на твір]
Слава Україні!
avatar
0
4 Asedo1949 • 14:10, 21.01.2020 [Лінк на твір]
Я  не  маю  паїв,  не  землевласник,  але  дивлячись  на  ті  розвинуті  країни  в  яких,  до речі , давно  зроблена  земельна  реформа,  то  від  того  вони  не  вмирають,  а  навпаки  розвивають  своє  сільське  господарство  і  взагалі  всі  живуть  в  достатку. Не  розумію  чому  ми  вчепились  зубами  в  цю  землю. Земля -це  Божий  дар. Він  дав  нам,  щоб  ми  нею  користувалися,  а  ми  самі  не  гам  і  другому  не  дам. Де  логіка?  Чи  нехай  буде  в  запустінні  і  хай,  і  далі    ті  агрохолдінги,  які  на  цьому  наживаються,  загарбують  більші  площі,  і  напихають  свої  кишені,  а  ми  їм  будем  підігрувати.


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє. 

"А риба сама скинула кості"

Ludmilka: Щиро вдячна за тонке розуміння написаного мною!!!

Nemo: Дякующиро, Василю, пишу, як відчуваю... і всім навколо бажаю Щастя...

virchi:
Мова вірша піднесена, що підкреслює значущість втраченого. Але за високим стилем читається жива людська драма - про довіру, яку не виправдали, про дар


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz