Хто нам про мир тут говорив,
Кого, куди й чого відводять..?
Насправді ж ШОУ на крові –
Народ лише в оману вводять!
Десь плаче мати не одна,
Чекаючи із пекла сина..,
З коханим необвінчана вдова
Та їх, ще не народжена, дитина…
Де ж марш і траурна хода…,
Чому забуті всі ті люди…
Що й в Україні полягли
Й весни у них уже не буде?
Ось знову смерть, пролита кров…
Це «брат» отак лихий святкує,
Ще лиш артистів-москалів
Нам в Україні тут бракує…
Своїх «театрів» ніде діть –
Вже в Мінстерствах та у Раді
Тут кожен грає свою роль,
А цьому «цирку» дехто й раді…
Знов смерть і сльози день у день –
Глумиться нечисть в Україні,
А хтось, як іменинний торт,
Уже кромсає землю нині…
Так завтра й матір продадуть,
Якщо зуміють кус скосити,
Бо й болю не дано відчуть,
Не здатен справді хто любити.
Лише мамоні навчені служить
Мабуть, оті «слуги народу» –
Нема святого в них в душі,
Чи і душі не було зроду!
А для картинки вміють все –
Заплакати, чи й посміятись
«Яка різниця?», як нутро пусте –
Бездушним Бога не дано боятись!
Лиха реальність вже панує скрізь –
Мир не прийде отак зненацька…
Щоб Україну захистить від сліз,
Пролита кров тут не дарма козацька!
«За мову, віру, за народ!» –
Нехай нестерпна злоба не вчухає!
Якщо й на смерть заради рідної землі –
То гріх такий й Всевишній нам прощає!
20.01.2020
#поезія_Іванна_Осос
| 
у Вас 
0
