Лиха реальність

Хто нам про мир тут говорив,

Кого, куди й чого відводять..?

Насправді ж ШОУ на крові –

Народ лише в оману вводять!

Десь плаче мати не одна,

Чекаючи із пекла сина..,

З коханим необвінчана вдова

Та їх, ще не народжена, дитина…

Де ж марш і траурна хода…,

Чому забуті всі ті люди…

Що й в Україні полягли

Й весни у них уже не буде?

Ось знову смерть, пролита кров…

Це «брат» отак лихий святкує,

Ще лиш артистів-москалів

Нам в Україні тут бракує…

Своїх «театрів» ніде діть –

Вже в Мінстерствах та у Раді

Тут кожен грає свою роль,

А цьому «цирку» дехто й раді…

Знов смерть і сльози день у день –

Глумиться нечисть в Україні,

А хтось, як іменинний торт,

Уже кромсає землю нині…

Так завтра й матір продадуть,

Якщо зуміють кус скосити,

Бо й болю не дано відчуть,

Не здатен справді хто любити.

Лише мамоні навчені служить

Мабуть, оті «слуги народу» –

Нема святого в них в душі,

Чи і душі не було зроду!

А для картинки вміють все –

Заплакати, чи й посміятись

«Яка різниця?», як нутро пусте –

Бездушним Бога не дано боятись!

Лиха реальність вже панує скрізь –

Мир не прийде отак зненацька…

Щоб Україну захистить від сліз,

Пролита кров тут не дарма козацька!

«За мову, віру, за народ!» –

Нехай нестерпна злоба не вчухає!

Якщо й на смерть заради рідної землі –

То гріх такий й Всевишній нам прощає!

20.01.2020

#поезія_Іванна_Осос