Я хрест несу із розпачу і болю,
Люблю природу більше, як людей.
В ній викохала я свою красиву волю,
Що не лякається і тисячу смертей.
До всього маю діло - не мовчу!
Чи можу щось змінити в цьому світі?
Я вільний птах, бо до зірок лечу
І залишаю Вас в далекім сірім літі.
Ви зупинилися, своє вже віджили,
Розграбили державу і продали,
Ви нелюди, ви нищите хрести,
Що як пророки на могилах стали...
Вірш, як крик душі. Сподобалося, от тільки б відредагувати, наприклад: "І залишаю Вас в далекім сірім літі", а якщо так - І залишаю Вас, лиш жевріти, і тліти. Це тільки моя суб*єктивна думка, право за автором.
А переписувати ніхто і не пропонує. Тут, на Вашій сторінці є функції за допомогою яких, можна виправити слово чи цілий рядочок.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Хороший вірш, але не все в цьому світі, думаю, робиться по волі Божій. На жаль.