Розпач росiйського солдата.
Росіє моя,я тут народився, Мене заклинають народи-брати, Та нині звечора за них я молився, А завтра наказ - мені знову іти. Донбас виплаковує,верещить там дитина, Розлітаються гради…прошу,зупинись! Зрозумійте мене,зрозумійте, як сина, Ти чуєш,Росіє,я дуже втомивсь. Я все зрозумів,ще в Чечні зрозумів, За що я стріляв в свого брата ? А сотні невинних заплаканих вдів? Невже на Донбасі усе,моя хата? Наплакалась мати,Х-ЛА проклинає , За що мене так,Росіє моя? Він з глузду поїхав,нізащо нас має, Спинися,ти чуєш,де совість твоя? 03.02.2020.
Додав: 0997030561 (12.04.2020)
| Автор: © Володимир
Розміщено на сторінці : Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1392
# закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
у Вас 
0