Розпач росiйського солдата.
Росіє моя,я тут народився,
Мене заклинають народи-брати,
Та нині звечора за них я молився,
А завтра наказ - мені знову іти.
Донбас виплаковує,верещить там дитина,
Розлітаються гради…прошу,зупинись!
Зрозумійте мене,зрозумійте, як сина,
Ти чуєш,Росіє,я дуже втомивсь.
Я все зрозумів,ще в Чечні зрозумів,
За що я стріляв в свого брата ?
А сотні невинних заплаканих вдів?
Невже на Донбасі усе,моя хата?
Наплакалась мати,Х-ЛА проклинає ,
За що мене так,Росіє моя?
Він з глузду поїхав,нізащо нас має,
Спинися,ти чуєш,де совість твоя?
03.02.2020.
Додав: 0997030561 (12.04.2020)
| Автор: © Володимир
Розміщено на сторінці : Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1392 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя