Гостинець виблискував камінням різнобарвним,
Об'їзд васалів зводив всіх разом.
Тверда, воєнна криця, стиснута в руках, блищала,
І сяюче кільце меча дзвеніло серед зброї,
Як група наближалась вкупі до палацу
В оснащенні, що схоже на військове. До стін будівлі,
Поспирали вони широкі свої щити військові,
Міцні, у битвах вживані щити; їх вони повернули прихильними боками;
Їхні обладунки брязкали, героїв снасті;
Списи стояли всі у одній купі,
А зброя моряків, їхні попелясті вістря угору були зведені залізними краями: одягнені в броню солдати
Оснащені стояли, в зброї. Тоді, весь переповнений гордістю герой
Поставив переможцям запитання родоводу:
"З яких кордонів несете ви ваші поліровані в боях щити,
Всі в позолоті, що блищать, і ваші сірі обладунки,
Шоломи з козирками і купу воєнних пік?-
Слуга й васал я короля Грозґара.
Поміж людей із земель далеких, ніколи не стрічав я
Чоловіка, щоб був із вигляду таким відважним.
Я припускаю, що це - від відваги, а не- від злих намірень,
Що з величі душі ти був за Короля Грозґара."
Потім, відомий силою славетний граф цю відповідь їм передав,
Сповнений гордістю Ведерчіф дав відповідь на те його питання,
Під шоломом, міцний: "Дружина Гіґелака- ми усі;
Возвишую я Беовульфа. До звання сина Гельфдене,
Відомого народного вождя, я вільно оповім
Принцові моє бажання, якщо йому сподобається, те, що я повім,
Й він дасть згоду, ми зможемо його вітати, бо милостивий він до всіх мужів".
Тоді ж бо відповів Вульфґар (він був князем Венделів,
Його відвага духу була знана багатьом,
як його доблесть і обачність): "Князь Скілдінґів,
Друг і володар всіх Датчан, я запитаю тебе про твою виправу,
Перстенів давальник, оскільки ти наполягаєш,
Відомий вождь народний, мене ти наперед та й повідом,
Яка ж бо відповідь приємна тобі буде,
аби її мені ти мислив передати".
Тоді, він швидко повернувся в бік, де воссідав Грозґар,
Старий і сивий, що йому служили його графи;
Відомий силою підійшов, поки аж не зрівнявся із плечами
Володаря Датчан, привітних челядників королівських,-
Дотримувався він звичаю. Тоді звернувся Вульфґар
До свого дружнього володаря: "Народе Гетьманів,
По шляху вод, що котяться сюди,
Які ось допливають із земель далеких: найпершим рангом
Переможець битв- цей титул носить Беовульф.
І оце склали всі вони прохання: з тобою, отамане,
Дозволь нам мати раду; О милостивий Королю Грозґар,
Їм дати дружню відповідь ти не відмов!
Гартовані у пастках війн, здається, що вони достойні
Честі дворянські титули дістати; звичайно, ателінґ є доблесним,
Який очолював героїв, щоб сюди прибули".
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
