Ставочки й верби, Ковалівські гори,
До обрію пшеничнії поля,
Безмежнії Шевченківські простори,
Усе це — Українонька моя.
Яр Кашенський — це диво наше й втіха, —
І ранки неймовірної краси,
І річечка… тече вода в ній тихо,
Лелечі над полями голоси,
Пташиний хор, пісень чарівні звуки,
Ліси і обліпихові гаї
В години випадкової розлуки
Вриваєтеся в спогади мої.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Дякую, пані Катерино, за вірш. Погоджуюсь з кожним написаним словом. Не братИ і ніколи ними не були. І не сестри, на жаль. У мене в Краснодарс
Asedo1949: Дуже дякую за розуміння, п. Таміло, та і з Вашими словами не можна не погодитися, але так влаштований наш світ і лиш одному Богу відомо як правильно, і що кожен народ має
та
у Вас 
0
