Незабутнє
Минають дні, минають ночі,
роки летять немов на крилах журавлі.
Душа моя на ті простори хоче
де ногами босими ходив я по росі.
Відомі там стежинки всі.
Між яблунь хата батьківська стояла.
Дівчата пісні співали голосні,
на досвітках гармошка вечорами грала.
У тім краю могила матері
і діда-прадіда земля.
Та осокори мов грізні статуї
охороняють всі поля.
На тій землі свята крениця
з цілющою джерельною водою.
Мені би з неї ще б раз напиться,
Щоб запастися енергією неземною.
А ще відкрию таємницю,
про неї знають друзі і рідня.
Той час щасливий часто сниться,
любов зустрілась там моя.
Давить, муче ностальгія
за тим далеким милим краєм.
Завжди за втрачиним жалієм
й вернути молодість бажаєм.
Отак думками томлюсь, блукаю
у лабіринті власного життя
і щиро стверджую, бо добре знаю
щасливим був у молодості я.
Додав: ПЕРЕМОГА (01.06.2021)
| Автор: © Євген
Розміщено на сторінці : Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1278 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА