Ведмедю заздрила серлива муха, На спину гидила, на хвіст і вуха, Солодке пузо в нього, бо, спереду, Тому й не дав ведмедик мусі меду… Не з’ївши меду, слізну скоромовку Щосили муха цокотіла вовку, Та й там не стрималась двокрила, І вовка рясно купками укрила… А потім зайцю скаргу на ведмедя Вона строчила й знову спересердя За себе більше видала, нівроку, І там напудила на цілу моркву… Тоді натрапила стару лисицю, На комір білий всілася із ситцю, І так жалілась, лапками впиралась, Що пару раз таки перестаралась… З тих пір не люблять всюдисущу муху, Не переносять звуку, її духу, Женуть, уздрівши, дивну привереду, Бо й з’ївши мед, не вийде з неї меду…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
