Спогади про дитинство
Життя моє майже прожите,
що було те прогуло.
У полі зріє пшениця й жито,
в садах красується село.
Я знову згадую дитинство,
як ми напівголодні дітлахи.
У повоєнні роки безкорисно
сусідські пасли корівки.
Дарма, що ранком мерзли трохи,
Що босоніж ходили по стерні.
І в дощ, і в спеку взуття не знали ноги,
а все ж приємно ту пору згадувать мені.
Навколо поле, як те море,
копи жита стоять рядами.
Коли ж підріс, то усвідомив своє горе
я сирота, немає мами.
Навіть тепер на схилі літ
в душі чатує радість і печаль.
Інколи сльоза лиша на щоці слід
не знав я ласки матері, а жаль.
Додав: ПЕРЕМОГА (18.01.2022)
| Автор: © Євген
Розміщено на сторінці : Українцям
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1096 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА