Нещасна моя Україно,
Ти шлюхою завжди була,
Неначе наївна дитина,
Під ворога й зараз лягла.
Ти досі чекаєш на свято
У власній домівці. Ну-ну!
А "друзі" твої швидко й радо
Тобі вже готують труну.
Напхали, немов наркомана,
Всілякою зброєю вщерть.
Підштовхують з-за океану:
"Ганьбись, бо інакше всім -смерть."
Кричать:"Слава, слава Вкраїні."
Якій Україні, -скажіть,-
Отій, що воює в руїні
Чи тій, що на Захід спішить?
А, може, тій хвойді елітній,
Якій на країну начхать,
Свої громадяни огидні,
Чужина їй - "родіна- мать"?
Ех, Нене моя, Україно,
Важка нині доля твоя.
Я бачу майбутнє в руїнах,
В постійних, запеклих боях.
23.02.2022
P.S. В Україні почалася повномасштабна війна з Росією. Я ненавиджу війну, але я - українка і я на своїй землі. Єднаймося, браття українці, нам треба боронити нашу землю і мужньо вистояти в цій борні.
Ви кажете, що українка, а я чомусь не вірю, особливо після такого пасквілю на свою землю. Діти вмирають на полі бою, а ви вже здалися "Під ворога й зараз лягла." Від кого, але від вас я такого не чекала.
Легко любити матір гарну, порядну, статусну, люблячу. А любити слабку, невпевнену, гріховну матір набагато важче. І віддавати своє життя ради неї також важче, особливо тоді, коли ти розумієш її недосконалість, але любов до матері - то святе і ти закриваєш очі на материні недоліки і її ставлення до тебе (не завжди любляче) і йдеш захищати її. Не думаю, що Ви мене зрозумієте. Я українка, але я не маю тієї злоби і ненависті, яка звучить у мові пані Фарієн чи мого "друзя" з США, пана Костинського. Я також переживаю за мою Батьківщину, але без націоналістичного колориту. Україна - не лише для україномовних громадян, а для інших національностей, яких на цій території декілька десятків. І всі вони мають право на те, щоб називати цю землю своєю Батьківщиною. У кожної людини своя правда. Моя -ось така, сувора і жорстока.
Не розумію та й не хочу розуміти, бо ви, мабуть, забули, що " Спочатку було слово і слово було у Бога, і слово було Бог." Про велику силу слова знають, мабуть, усі, окрім вас, тому і кидаєте ті нікчемні слова незаслужено в обличчя неньки- України, та ще й хочете виправдатися, але то таке, хто як уміє - так і піє.
Я не виправдовуюсь. Історія нашої країни - історія зрад, бід і страждань. Українська еліта зараджувала свій народ завжди. Фактів в історії України багато. Так, вмирають українські діти, але вмирають і діти росіян. Вмирали і діти сирійців, ліванців, афганців. За що вони вмирали?Щоб якесь елітне лайно наживалося на цих війнах? Кому вигідна війна в Україні? Мені вона не вигідна. Я ненавиджу війни. Але вона вигідна елітам, як російській, так і англо-саксонській, думаю, добрій частині нашої - також. Те, що я написала, не пасквіль, а правда життя в цій країні.
Кожен піє, як. уміє. Вірш написаний за декілька тижнів до початку війни. Вже тоді було видно, що Україну готують, як жертовне ягня, на заклання і від населення України вже нічого не залежало. Еліта, забравши цінні речі, дременула на літаках на Захід до діточок, внучаток і хатинок на Мальдівах, а простий народ змушений, захищаючи свою Батьківщину, наодинці мужньо протистояти жорстокому і сильному ворогу. Як завжди в нашій історії:"Спасение утопающих - дело рук самих утопающих"(О. Бендер)."Любі друзі"не поспішають допомагати українцям в цій борні. Писати патріотичні агітки я не берусь: немає таланту. А римовані думки в мене виходять досить сумними. Дивлячись на те, що відбувається в Україні і навколо неї, я не знаходжу нічого оптимістичного у майбутньому.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
