Слови, Слов'яни і Слави
в Перуна зажили слави,
поважали Святовида
і любили Родовида.
і писали їм прослави,
дідизним богам во славу.
вірили в Сонце рум'яне,
давні предки до-слов'яни,
мав настати Новий Місяць-
в племенах пироги місять,
їжа зор'яна, астральна,
всім Світилам привітальна.
і ліпили галушки, запікали пампушки-
все для Місцяця й для Сонця,
щоб дивилися в віконця.
знали всі Дорогу Молочну,
де цвів вічний, добрий Вирій,
де усе було у мирі,
в позолоті і у сріблі,
під Веселкою у барвах,
в діамантах і клейнодах-
у багатстві бога Рода.
і зійшлись всі звіздарі,
зоревідчі зоремовці,
усесильники, промовці,
що устами богоречать,
і прищухла вся малеча.
тут ступив Звіздар Горішній,
богоречник, волебожник,
всім відомий Небочитець.
закалатав в дошки звізд,
закрутив планет колеса,
запустив Всесвітні Жорна;
ніч була напрочуд чорна,
але, враз, небо відкрилось,
заяріло, засвітилось,
і зробилось Колодаром,
молоком сплелося Шляхом,
лагідним, тихим Гостинцем,
і зійшов Дідух на Землю,
праведний Надперший Предок,
закипіли зорі медом
і посипались зерном
у долоні колядинців,
що Ко`ло Ла`дити мали,
що то було, ще не знали,
але зблизька пильнували,
як крутив кілком Горішній,
посипа`ли рясно маком,
засівали густо житом,
щоби довше й краще жити,
і Зіркам й богам годити.
вийшов гордий Всюдивидець,
що був речним Всюдивида,
із очами по всіх шатах,
на слова був небагатий:
"я- храмини вседозорець,
Всюдивидець Всюдивида,
маю владу від Прадіда,
і скажу,
що він прорік
нині, вчора і торік.
Усі види Всюдивида,
усі Очі Всюдивида,
бачать все і усе чують,
коли Вітри буйні дують,
коли Перун вишле Грім,
коли кине Блискавицю,
коли Дажбог дасть дощу,
коли тепла` досхочу.
Наказав усім родам
на усіх землях і межах
виставити стовп камінний,
з чотирьох боків- обличчя,
з чотирьох боків- і руки,
шати його лику дати
і щомісяця питати,
і просити призахистку,
оберегів і достатку,
Талану, Волі і Долі,
бо усі ми, челядь, хворі,
бо усі ми- беззахисні,
вороги наші навмисне
розбивають наші Кола,
наші Жорна, Колодари,
але їх чекає Кара,
але їх чекає Кривда,
злая Кривда і Гризота.
нас він берегтиме доти,
доки коримось йому.
всі мовчіть!
я проречу мовчки
молитву нiму.
вийшов вперед Сонцезорець,
Сонцезорець Сонцеслужний:
"гляньте вгору усі дружно!
Сонце- там, Життя початок,
Піч Небесна, Теплодайна,
все- від нього, все, що вміє
зорі зорити і чути,
хто дари ті сонцедайні влітку
по лісах збирає,
і горіхи, і гриби,
й- ягоди, яких без ліку,
й зела сили таємничі,
що усіх нас тут лікують,
повертають до здоров'я,
омолоджують й тримають
у безпеці від нещастя.
то ж моліться Світлосонцю,
і тоді усе удасться!"
Тут, пройшов по колу жрець
Місяця Срібнотримач-
з срібла -Молодик і квач,
обійшов він довгим колом
Ті Великі Небо-Жорна,
Той Надвічний Колодар,
давньознаний Календар.
кожному Місяцю вклонився
і сипнув зернятка в дірки,
мав він в кайстрах якісь мірки,
якісь зела чародійні,
чародійні й чародайні,
і горіхами він сипав,
і медами поливав,
аби Місяць Однолиций
нас завжди оберігав.
і сказав він тихо наспів,
але голосно промовив:
"Місяць чистий вихваляти,
нам бракує слів і мови.
то ж, усе, що я насипав
у ті Жорна Життєдайні,
все зберіть і зваріть
в Казані сонцеспекотнім.
це- вам страва і пожива,
що могла б робити дива,
це- покута, зимном скута,
це- Слов'янська Кутя`,
аби була добра пам'ять,
щоб не було забуття.
і вчинилась учта роду,
що шанується в народі.
Кутя кута, перекута,
пересипана зірками,
переятрена зерном,
зміцнена маленьким маком,
засолоджена медами-
це поєднання Прароду разом з нами.
всі кути, кутя прокута,
перекуй і пересій,
часником і сіллю
зміцни,
хай нам сняться віщі сни!"
Іван Петришин
|
та
у Вас 
0
