Якби була в любові міра Чи терези для почуттів, Душею чули б лицеміра І мав би щастя, хто хотів… І кожен знав би без вагання, Що ось – вона і він – любов, Без проб і хиб, і намагання, Кохали б люди стрімголов… І прокидалися б творити, І засинали без образ, Щоб завтра знов боготворити, Ту саму мить, той перший раз… Бо головне – завжди – довіра, Взаємний вічності полон, Якби була в любові міра, Я мав би поруч еталон…
Мірила в світ принесли добрі люди... щоби не зхибити кому, куди і як... Адже душою ж не відомо буде?.. Важливо? В міру? І чи ж цінно так? А от у Всесвіту все рівно без мірила... Все просто і прибуде там де є... І сам Творець чекає лиш Довіру... По ній без міри щедро воздає... І створюючи нас і нашу долю, не видає нам "проїзний талон"... Бо створював подобою своєю, й все що від нього - справжній еталон...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
1