І ти подзвонила, мене полонила, сказавши, всього: - Привіт… До себе манила, і, наче з горнила, зігріла холодний світ… Мелодії лютні, такі незабутні, спинили нестримний час… Засяяли будні, і потяги блудні В мені відродили нас… Поради питала, А, чулося, тала Бажання нуга густа… Уява літала, Яка ж це потала, Відчути твої вуста…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Пане Іване, час і нині то повзе, то біжить, то летить, як і ця бувальщина, яка вже давно вилетіла за межі Чумацького Шляху, бо як не дивно, час має властивість змінюватись
Asedo1949: Дуже важкі рядки. Серце огортає туга за таких ось героїв. А скільки їх вже лежить в нашій змученій горем, але нескореній землі, та водночас велика гордість розпирає груди